Як навчитися красиво говорити і в чому особливості красивої мови? 6 способів розвинути красиву мову, навіть якщо до цього немає природного таланту.
Чи досить одних тільки знань граматики для того, щоб бути хорошим оповідачем? Можна зазубити тисячу правил, але все одно залишитися дилетантом в усній мові. Тоді в чому ж криється секрет цікавого співрозмовника? Як навчитися красиво говорити? У цій статті представлені психологічні, лінгвістичні і етичні ради. У комплексі вони допоможуть стати майстром слова, вразити слухачів і навіть підвищити самооцінку, адже правильна мова зміцнює упевненість в собі.
Що означає "красива мова"?
Красива мова — це метод вербального спілкування, що включає багатство і грамотність мови. Чітке, логічне відтворення — це "технічна" сторона мови, тоді як різноманітність, насиченість — художня. Монолог, в якому дотримується баланс цих частин, приречений на успіх. До особливостей такої мови також відносяться:
- смислова наповненість, завершеність;
- наявність яскравих образів, оборотів;
- чистота — відсутність сленгу, нецензурної лексики, лінгвістичної кальки;
- доступність, простота;
- правильна вимова.
Оповідач з подібною промовою легко привертає увагу, викликає прихильність до себе. Він здатний переконувати, надихати, примушувати замислюватися. Неважливо де — в діловій сфері або в побутовій — красива мова відкриває багато нових можливостей.
Як же отримати ключ від тисячі дверей? Як почати виражатися так, щоб слухачі захоплювалися кожним словом?
Як говорити красиво?
1. Розширювати словниковий запас.
Лексика — це база будь-якої мови. Чим вона різноманітніша, тим цікавіше виходить розповідь. Саме тому працювати над збільшенням свого словника так важливо. Для цього можна:
- читати класичну літературу — це криниця багатого лексикону;
- заглядати в словники синонімів, антонімів, фразеологізмів;
- самостійно писати твори, особливо в художньому, розмовному і публіцистичному стилі.
Хорошою вправою для розширення словникового запасу стане гра в асоціації. Для неї знадобиться будь-яке слово, словосполучення або пропозиція. Спочатку вибрана фраза осмислюється, потім до неї пишеться асоціативне продовження. Якщо завдання здається занадто складним, можна спробувати просто переписати початковий фрагмент тексту своїми словами.
2. Покращувати логіку і послідовність мови.
Навіть найбагатіший лексикон виявиться даремним, якщо в нім немає логічного зв'язку. Правильний порядок і доцільність слів, смислова завершеність, відсутність надлишку або нестачі конкретних частин мови — обов'язкова складова красивої розповіді. Що буде, якщо проігнорувати це?
"Мисливець помітив на узліссі великого звіра — це був лось. Він повільно зняв рушницю з плеча і прицілився".
Логіка підказує читачеві, що рушниця знаходиться в руках мисливця. А ось граматична конструкція вказує на те, що прицілюється все ж лось.
Щоб надалі уникнути подібних казусів, можна потренуватися в складанні текстів за допомогою однієї вправи. Порядок дій:
- випадково підібрати 5-10 різних іменників, прикметників і/або дієслів — придумати самостійно, вибрати з книги або попросити когось їх озвучити;
- записати усі слова в ряд так, щоб вони були чітко видні, легкочитаеми;
- почати складати один зв'язний текст з усіма лексичними одиницями, паралельно викреслюючи вже використані варіанти.
По початку ці кроки буде досить. Надалі складність вправи підвищується. Для цього можна збільшити кількість слів, включити інші частини мови, словосполучення або використати усі лексеми строго в тому порядку, в якому вони і записані.
3. Займатися гімнастикою артикуляції.
Чітка дикція — невід'ємна частина красивої усної мови. Щоб звуки давалися легко і не "зажовували", бажано робити гімнастику для м'язів обличчя щодня. Декілька прикладів таких тренувань:
- широко посміхнутися, намагаючись показати передні зуби, а потім звести губи в трубочку;
- трохи відкривши рот, зробити декілька кругових рухів нижньою щелепою;
- із закритим ротом провести мовою в улоговинці між зубами і губами по кругу;
- зімкнути губи в трубочку і зробити декілька кругових рухів. При правильному виконанні відчуватимуться м'язи щік, підборіддя і шиї;
- злегка прикусити язик в декількох місцях, плавно витягаючи його з рота;
- повільно облизати верхню губу, а потім нижню, відчувши, як розтягується вуздечка під мовою.
Ні в якому разі не можна рухати щелепою, губами або мовою занадто швидко або різко. Усі рухи повторюються по 10 разів, а кругові виконуються по 10 разів в обидві сторони.
Після кожної вправи мовному апарату дається передих. Для цього м'язи повністю розслабляються, робиться плавний видих крізь губи так, щоб вони завібрували(схоже на пирханні коня).
4. Переказувати тексти своїми словами.
Перекази дуже корисні для поліпшення мови. Вони допомагають запам'ятовувати стійкі вирази, відтворювати зв'язність тексту, переймати образи. Підійдуть як письмові, так і усні перекази. Для цього виконується ряд дій:
- вибирається текст, бажано — художній, з переважанням описів над діями;
- стаття прочитується 2-3 рази(можна прослуховувати аудіозаписи);
- під час останнього прочитання(прослуховування) робляться короткі позначки — приблизний план розповіді;
- починається сам переказ. Якщо під час процесу раптом згадується пропущене, повертатися до нього не треба — важливо продовжувати далі, навіть якщо помилки очевидні;
- після першого переказу, починається другий, з урахуванням пропусків і недоліків попереднього;
- початковий текст видимий востаннє;
- вправа закінчується фінальним переказом.
Додаткова користь такого зайняття полягає в тому, що вони допомагають тренувати уважність, пам'ять, а також візуальну або слухову сприйнятливість.
5. Не забувати про майстерність імпровізації.
Спонтанні міркування корисні для розвитку мовної майстерності. Для них можна використати будь-який привід — розмова з другом, фразу з телепередачі, випадково почутий факт. Головне — почати говорити, намагаючись логічно розвивати свою думку.
З часом така практика дозволить говорити вільніше, невимушено у будь-якій ситуації. Потрібні слова самі собою приходитимуть в голову, прискориться кмітливість.
6. Читати книги з етикету.
Ще одна важлива деталь спілкування, про яку багато хто чомусь забуває, — етикет. Навіть чітка дикція з багатою лексикою і високою грамотністю не врятують, якщо у оповідача немає елементарних знань про хороші манери. Ввічливий співрозмовник:
- виражається коротко, але не односкладово, підбирає зрозумілі прості вирази;
- не розпускає чуток і вказує на сумнівність інформації, якщо вона не підтверджена;
- не ігнорує поставлені питання. Якщо вони занадто інтимні, прямо на це вказує або просить змінити тему;
- зберігає спокій, навіть якщо опонент переходить на грубощі або наполягає на очевидно неправдивій думці;
- отримавши комплімент, не відповідає просто "спасибі" або не починає відразу ж говорити компліменти у відповідь. Це схоже на лестощі або меркантильний бартер. Краще сказати "Дякую, дуже мило з вашого боку";
- прогулюючись із співрозмовником і зустрівши незнайомих йому друзів, ввічливим буде спочатку представити усіх один одному, навіть якщо бесіда продовжиться всього хвилину.
Ці правила — лише рекомендації до того, як навчитися красиво говорити. Проте кожен випадок індивідуальний. Одним для поліпшення своєї мови знадобиться ще і консультація логопеда або психолога. Інші обійдуться шестіркою описаних рад. А деяким, цілком можливо, для великого успіху згодиться тільки один із запропонованих методів. Але в майстерності слова діє одне правило, загальне для усіх: щоб почати красиво говорити, доведеться добре потрудитися.
